?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry Share Next Entry
ВІД БУНТУ ДО РЕВОЛЮЦІЇ
kievljanin
Спершу констатація очевидного факту: масові виступи громадян України, які розпочалися після відмови Януковича від підписання євро-асоціації, після розгону «Беркутом» студентського Майдану набули принципово іншого характеру. Що ж направду відбувається і що може бути надалі?
Відбувається народне повстання. Цього не спрогнозували в рівній мірі ні влада, ні опозиція, ні громадські активісти. Всі вони недооцінили один важливий фактор: наскільки сильно і наскільки широкі верстви «дістала» нинішня влада. Те, що для кабінетних політиків виглядає як «складна система балансування олігархічних кланів», «вектори різних інтересів» тощо, для нормальних пересічних нас з вами зводиться до дуже простої ситуації: ми з вами живемо у феодальній державі, в якій в принципі нема закону та правосуддя, а лише бандитські «понятія», а з недавнього часу ще й замість «понятій» - повний бандитський «бєспрєдєл». І нам з вами це набридло так давно та в такій мірі, що ми вийшли на вулиці.
Ми вийшли повернути собі свою державу. Не більше і не менше. Хто хоче більш точних визначень – ми вийшли вчинити буржуазну революцію, і замінити прогнилу феодальну систему на модерну, ліберальну. Країни ЄС виглядають більш-менш вдалим зразком того, що ми б хотіли збудувати у власній країні, і тому хоч саме євро-асоціація випадково стала тою «соломинкою, яка зламала спину верблюду» (підійшов би і будь-який інший привід вийти проти влади бандитів – «бєспрєдєльщиків»), але досить добре символізує суть наших бажань.
Одразу уточню щодо всякої «конспірології» - цілком може бути, що і розгін Майдану, і ще багато подій цих днів є частинками чийогось плану (чи чиїхось різних планів) переформатування владних олігархічних кланів. Дуже навіть ймовірно. Ну то й що? Нам пофіг. Все вже пішло не за сценаріями, бо нас вийшло значно більше, аніж міг очікувати будь-який сценарист. Нас більше на порядки. І головне – ми ІНШІ. Ми вже інші аніж у 2004. Навчені гірким досвідом. Нам пофіг, що потрібно кому з НИХ. Нам не потрібна проста зміна Васі на Ваню чи Сані а Пєтю в межах існуючої системи. Нам потрібна зміна СИСТЕМИ.
Тепер ми можемо висувати свої вимоги самі, а політики хай змагаються між собою – не за те, хто і куди нас поведе, а за те хто краще зможе виконати і втілити в життя наші прагнення. Ми здатні виробляти вимоги самі, а політики здатні ці вимоги чути та приєднуватись до нашої думки – не важить, добровільно чи під нашим примусом, важливий результат. Ми вже довели це в малому масштабі, коли змусили об’єднати два «майданчики» в один Майдан. Тепер завдання складніше на порядок, але і ставки незрівнянно вищі.
Ставка над-висока – життя та свобода кожного з нас. Справа у тому, що народний бунт вже відбувся, і це неможливо повернути назад.
Бунт має лише два можливих завершення: або він перетворюється на Революцію, або його жорстоко придушують. Третього бути не може.
Опозиція виявилась абсолютно неготовою очолити повстання, і перетворити його зі стихійного бунту на організовану Революцію. Парламентські опозиціонери не планували революції, та вона їм не надто і потрібна. Вони живуть в іншій ніж ми реальності, і в тій їхній реальності існують лише вибори 2015. До того їх все влаштовує, і наш з вами революційний чин лише заважає у їхній грі.
Але Революція необхідна нам з вами, нам всім, хто вийшов на вулиці не захищений мандатами та великими статками. По-перше, ми заради цього і вийшли: починаючи з 30 листопада ми виходили не на «протест», а саме на Революцію, хіба ж ні?!
А по-друге – це тепер справа нашого з вами виживання. Бо програний бунт банда нам не пробачить. Ми змусили їх злякатись, а такого бандити не прощають. Розправа буде страшною, гадаю після подій останніх днів ні у кого вже нема з цього приводу ілюзій. У нас є єдиний вихід – ПЕРЕМОГТИ.
А для цього бунт має перетворитись на Революцію. Політики не здатні цей процес ініціювати та очолити? Шкода, але не проблема. Ми маємо зробити це самі. Політики або приєднаються (а куди ж їм направду дітись), або просто залишаться поза процесом. Наша ж справа – власне процес. Революція.

Отож, що відрізняє Революцію від стихійного бунту?

1. Чіткі та зрозумілі цілі, виконання яких власне і є Перемогою (і означає завершення бунтівних дій), а невиконання дає право бунтувати допоки вони не досягнуті; ці цілі мають бути з одного боку досяжними, але водночас – достатніми, щоб насправді задовольнити бажання повсталого народу, а не просто «випустити пару».
2. Програма дій з досягнення цих цілей, з планами «А», «Б» та «В» на різні варіанти розвитку подій. Направду ніколи жодний план не вдається втілити в точності, їх всі доводиться змінювати за змінними обставинами, але принципово щоб вони були, бо тоді є від чого відштовхуватись у своїх діях, і власне є що коригувати при будь-яких поворотах подій.
3. Готовність революціонерів взяти на себе відповідальність за долю країни в цілому і за підтримання життєдіяльності та порядку безпосередньо місцях де відбуваються революційні акції, тобто наявність власних органів самоорганізації, самозахисту та підтримання порядку, здатних за необхідності в будь-який момент замінити діючі органи влади.
В 2004 ми мали всі ці три необхідних компонента Революції. Наразі не маємо жодного з трьох. Маємо: народ, який настроєний рішуче як ніколи раніше, і лідерів, абсолютно не готових задовольнити бодай якусь одну з трьох перелічених вище потреб.

Отже, доведеться робити все самим, а політиків ставити перед фактом.
Почнемо з вимог. Зрозуміло, що нашою метою є повна зміна системи з феодально-кланової на дійсно демократичну. Однак це потребує цілої низки змін у всіх сферах життя, це не можна втиснути у якесь одне чи два простих рішення. Але в першу чергу слід забезпечити саму можливість подальших змін у всіх сферах, а саме – усунути існуючу владу та існуючий репресивний апарат. Це не є достатньою умовою для побудови нормального суспільства, але є умовою необхідної і першочерговою.

Таким чином, революційну зміну системи можна розділити на два етапи:
1) усунення нинішнього кримінального режиму та забезпечення дійсно вільних прозорих виборів до всіх органів влади;
2) в ході проведення цих вільних виборів – формулювання ряду принципових законодавчих позицій, які мають забезпечити основи нової, дійсно демократичної системи, і отримання від політиків, які балотуватимуться, гарантій законодавчого закріплення цих принципових позицій.
Другий етап буде дуже цікавим, але ми поки не впорались з першим – режим поки що наляканий, але жодним чином не відсторонений. Таким чином зараз концентруємося на першочерговій задачі: повному усуненні правлячого кримінального режиму.
Пропоную таким чином сформулювати наші мінімальні вимоги:

ВИМОГИ ДО ВЛАДИ:
1. Негайна відставка Кабінету міністрів у повному складі, та формування перехідного уряду з рівним представництвом всіх парламентських партій.
2. Проведення дострокових виборів до Верховної Ради у січні 2014.
3. Негайна відставка Президента Януковича, і проведення виборів Президента України у січні 2014 р.
4. Негайна політична амністія, із звільненням всіх політичних в’язнів та скасуванням їхніх судимостей, та закриття кримінальних справ проти активістів, які зараз перебувають у провадженні.
5. Кримінальне переслідування всіх винуватців побиття громадян під час акцій протесту, а на час слідства – негайне відсторонення всіх керівників МВС та Київського УМВС від виконання службових обов’язків.
6. Розформування спецпідрозділів МВС «Беркут» та покладання функцій підтримки громадського порядку виключно на патрульно-постову службу МВС.

ВИМОГИ ДО ОПОЗЦІЇ:
1. Офіційно висунути наведені вище вимоги до влади як мінімальні вимоги об’єднаної опозиції, без задоволення яких завершення протестів не розглядається.
2. Поставити президенту Януковичу ультиматум із чітко визначеним терміном (наприклад до кінця поточного тижня) для задоволення наведених вище вимог.
3. Оголосити що в разі невиконання наведених вимог у вказаний термін опозиція буде змушена вдатись до більш рішучих дій, а саме – припинити шляхом блокування роботу всіх органів чинної влади.
4. У випадку тривалого блокування органів влади для підтримання життєзабезпечення та нормальної життєдіяльності країни громадянами будуть сформовані тимчасові органи управління замість блокованих.

Якщо ми зараз покажемо політикам, що саме такий пакет вимог задовольняє наші мінімальні прагнення, і ні на що менше повсталий народ не згодний – їм нічого не лишиться як зробити вигляд, що це саме вони ініціювали та очолили процес. І нехай, нам з вами потрібний результат.

Тепер про плани дій.
План А: Опозиція висуває наші вимоги до влади, висуває саме у формі ультиматуму. Ми виходимо на вулиці, як завжди найбільшу масовість можна очікувати на вихідні – під кінець терміну ультиматуму. Влада де-факто капітулює і починає переговори щодо виконання наших вимог. В цій ситуації від нас з вами буде вимагатись зберігати масовість, і контролювати переговірників від опозиції – їм влада може запропонувати всякі-різні «плюшікі», взагалі їм є про що говорити між собою як людям «одного кола»; а от нам з вами з цією владою абсолютно нема про що говорити, окрім одного – процедури їхнього мирного відсторонення.

План Б: Опозиція висуває наші вимоги, влада їх посилає. Термін ультиматуму спливає, влада ігнорує вимоги та стягує на Київ внутрішні війська та міліцію. В такому випадку ми маємо бути готові до напів-силового сценарію: ми маємо акуратно, без погрому спробувати заблокувати всі урядові будівлі (а це не лише АП, Кабімін та Рада – це ще й купа міністерств, розкиданих по всьому місту; це дуже суттєво, бо охороняти однаково їх всі одночасно у МВС сил нема, їх ледь вистачає на охорону трьох «сакральних» об’єктів, зосереджених на одному п’ятачку на Печерську; у нас же, якщо нас знову буде стільки ж як у неділю, вистачає сил зайняти ВСІ урядові споруди – ну хіба Міноборони не варто чіпати, зовнішню безпеку хай забезпечують у звичайному режимі). Водночас слід закликати у обласних та районних центрах де лише вистачає людей так само мирно блокувати обласні та районні адміністрації, зривати їхню роботу, та блокувати місцеві УВС. Якщо ми дійсно спроможемося на це – прийняття владою нашого ультиматуму лишається для них практично єдиним виходом.

План В: Опозиція висуває наші вимоги, влада їх відкидає. Влада превентивно, чи у відповідь на наш план Б, дає команду «фас!» - наказ на жорстке придушення всіх виступів та «зачистку» Києва. От на такий випадок ми маємо бути готові до справжнього силового сценарію з нашого боку. І це – не хлопчики, які будуть пробувати тримати живий ланцюг під ударами кийків, а може і під кулями. Це мають бути добре організовані групи рішуче налаштованих громадян, які у випадку силового сценарію з боку влади будуть готові дати самі АДЕКВАТНУ відповідь – з мисливською (для початку – далі на складах візьмемо) зброєю, тим самим славнозвісним «коктейлем», справжніми, а не іграшковими барикадами. І відповіддю цією буде не просто «самозахист» від нападу тітушок та беркутні, а АКТИВНА ЗУСТРІЧНА ДІЯ – миттєве, після першого ж пострілу з боку влади, перетворення «самооборони» на Національну Гвардію, яка офіційно бере на себе функції підтримання правопорядку замість підрозділів МВС, які виконують злочинні накази нелегітимної влади. Місто перекривається барикадами Національної Гвардії (не самотній Майдан оточується з усіх боків, а саме місто перекривається і припиняються пересування ним злочинних підрозділів), вводиться патрулювання. Підрозділам МВС пропонується перейти на бік Гвардії, або ж роззброїтись, з тими хто чинитиме опір – ну вибачте, силовий сценарій не ми почали… При тому для любителів законності уточнюю: це не є державний переворот, бо ніхто не оголошує себе «владою» в незаконний спосіб – просто громадяни припиняють своїми силами злочинні дії групи осіб у формі МВС, та забезпечують реалізацію свого права самим обирати собі владу… А от власне хто саме стане цією новою владою – питання перевиборів, так що це не «антиконституційний переворот». Але це революція?

Так, ледь не забув: план Д: опозиція «мнеться» і не підтримує наші з вами вимоги до неї та не висуває перелічені вимоги до влади. Що тоді робити? Ну що ж, тоді доведеться діяти за тими ж самими планами А, Б, чи В, але вже без парламентської опозиції; на початку буде важче, бо доведеться по-перше, створити «з нуля» власні штаби та оргструктури, а це не те саме що закликати людей на площу через ФБ; однак попередній досвід самоорганізації показує: буде чітка мета – впораємось. Ще доведеться прорвати інформ – блокаду, бо медіа «заточені» в першу чергу на парламентську опозицію. Але знову ж таки, «по діях судитимуть нас», отож почнемо працювати – нас помітять.

Наостанок: дещо про час. Він вже працює не на нас з вами. Зараз не 2004 рік, затяжне протистояння мало ймовірне. Найближчими днями вирішиться хто кого – МИ їх, або ВОНИ нас. Бунт дуже скоро почне вщухати сам собою у атмосфері чергової зневіри від нездарності чи зради політиків. І тоді його додушать.А потім буде «зачистка», настільки жорстка та на всіх рівнях, як в Україні ще не було. Якщо ж цими днями ми перетворимо бунт у Революцію, вона зростатиме як снігова лавина, і також швидко призведе до Перемоги. Вибір за нами, але на нього лишились лічені дні.

  • 1
Початок гарний, а далі... Кому ви пропонуєте свій план дій? Скільки таких пропонувальщиків зараз на Майдані, і кожен висуває свій власний план. Трійка Яценюк-Тягнибок-Кличко вже опублікувала вчора план дій. Щось там робить Анатолій Гриценко, Соболєв виступає зі своїм планом. Володимир Огризко теж має гарний план. Чи контактуєте ви якось між собою?

Без єдиного штабу і взаємодії всіх учасників Майдану надії на успіх не буде. Подумайте в першу чергу про Україну, а не про власний піар!

щодо піару - "мимо каси". мене цікавить реальний успіх, а не від чийого імені буде оприлюднено план дій. Гадаю, що вчорашня поява навіть ще дуже недолугого плану дій ОО - значною мірою заслуга тих самих Гриценка, Соболєва та інших "пропнувальщиків". Політики змушені реагувати на суспільний запит. Наша спільна справа - цей запит чітко сформулювати, в чому і намагаюсь посильно допомогти. Оскільки я не планую займати місце політиків з ОО, моя єдина мета - спільними силами їм донести, чого ми від них хочемо, і змусити ворушити дупами у правильному напрямку. Зараз не 04 рік - політики йдуть слідом за запитом, а не навпаки. Важливо максимально дійти спільної думки і в мережі і фізично там на майдані, і тоді ОО нічого не лишиться як цю думку озвучити нібито "від себе". За вчора перші кроки вже зроблено, тепер дотискаємо.

найбільш цілісний і прийнятний план дій, на мою думку

дякую, якщо згодні - прошу максимально поширювати.

  • 1